Купить Омск Каннабис White Widow

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Мой дикий рассказ о том, как я себе шишки марихуаны закупил и внешность свою перестал беспокоиться!

Ебаный день начался, как всегда, с того, что я вылез из своей кровати, еще не очнувшись от пьяной ночи. Мой косой, потрепанный волосатый башмак смотрелся совсем плохо, но мне было все равно. Я встал, поправил свои слитые джинсы и решил, что пора чекнуть, что там у местных закованных домушников.

Только выйдя на улицу, я наткнулся на своего брата по дурке, который уже сесть на иглу успел. Он был полностью кутит в себе, и его взгляд просто пропитался бездонной пустотой. Но я знал, что у него всегда есть свежие закладки, поэтому решил попросить пару шишек марихуаны. Без всяких пятидесяти тысяч и всяких там жестких договоренностей, он просто вручил мне две маленькие пакетики с донельзя сухим травкой. На его лице было видно, что он уже не понимал, что происходит вокруг него, и его небритая борода покрылась мусором.

Чувствуя удовлетворение от своей нелегальной покупки, я отправился в свою грязную угловую комнату, чтобы отдохнуть и, конечно же, запалить свою добычу. Я зажег сигарету и вкушал запах свежего героина, который уже начал окутывать всю комнату. Мне было похуй на все, что происходило вокруг меня. Все эти искухи, поисковые активности и желание быть на виду больше не имели никакого значения.

Еще пару часов я просто кутил в своем маленьком космическом мирке. Я смотрел на свои трепаные обои, в которых были нарисованы разные паттерны, и мне казалось, что они передвигаются и меняют форму. Мои мысли были такими же расшатанными и беспорядочными, как и этот плакат с космической лайнерной.

Наконец, решив, что пора двинуться, я вышел из своего нездорового убежища и отправился на улицу. Когда я ступил на тротуар, я встретил своих старых приятелей - гопоту, которая всегда занималась своими грязными делами. Они были энергичны и всегда готовы к новым искушениям.

Мои друзья, которые уже в передовой линии своих криминальных активностей, предложили мне присоединиться к ним. Они рассказали, что сегодня их задача - разделаться с несколькими мусорами, которые не слишком дружелюбно относились к нашей картели. Я решил, что у меня нет ничего лучшего делать, и согласился.

Мы двинулись к месту встречи и, как только увидели мусоров, мы обрушили на них всю свою силу преступления. Горы криков и крови украшали нашу брутальную картину. Мне казалось, что я находился в своем собственном аду, и ничто не могло остановить меня.

Когда вся суета кончилась, я понял, что наконец-то мне до пизды от плохо выглядящего гопника не было дела. Внешность уже не имела значения. Мои мысли были заполнены только одним - кайфом от нового болючего опыта и жажда большего.

Таким образом, я купил шишки марихуаны и понял, что выглядеть прилично - это не для меня. Я был свободен от комплексов и захотел жить в этом мира абсолютной безответственности и свободы. Мое тело и мой образ жизни стали всего лишь двумя маленькими апострофами в вечной симфонии ненормативной лексики и безумной страсти.